Паломництво по Україні → Мукачівська Чудотворна Ікона Божої Матері
•
Історія Ікони
Василіянські монастирі на Закарпатті здавна були центрами паломництв, особливо, на відпустові свята. Численна кількість християн відвідувала ці монастирі, щоб випросити прощення за свої гріхи, отримати ласки, взяти участь у богослужіннях та повчитися з виголошених наук. Найважливішим відпустовим місцем на Закарпатті був Маріяповчанський монастир, де зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. Відповідно, головну роль тут відігравали богородичні свята, зокрема празник Успіння Пресвятої Богородиці.
Після Першої світової війни, Маріяповч опинився на території Угорщини. Внаслідок цього, жителі Закарпаття втратили можливість відвідувати Маріяповчанський монастир. Головним відтоді став Успенський відпуст на Чернечій горі у Мукачеві. Щоправда, тут не було чудотворної ікони.
Однак, стараннями Василіян, в 1926 р. Папа Пій ХІ подарував для Мукачівського монастиря ікону Богородиці, намальовану в Царгороді в 1453 р. Ця ікона мала стати „Покровителькою” закарпатського народу.
Внаслідок нападу турків на Візантію, рятуючи ікону від знищення, перевезено її до Риму, де вона зберігалася в папських палатах Ватикану. Ікону з Риму до Праги перевіз Протоігумен о. Полікарп Булик ЧСВВ, але через різні перешкоди, які робила чеська влада, мусів її залишити ще на деякий час в нунціатурі у Празі. Тільки після Великодня 1926 р., стараннями о. Степана Решетила ЧСВВ, ікону перевезено до Ужгорода, а потім до Мукачева. Урочисте перенесення старовинної ікони Божої Матері на Чернечу гору відбулося в Неділю Всіх Святих 27 червня 1926 року за участю великої кількості народу (понад тридцять тисяч). Чин інтронізації ікони здійснив владика Петро Гебей, який віддав в опіку Божої Матері греко-католицьку Мукачівську єпархію і всіх своїх вірних. З того часу вона стала „Мукачівською 3аступницею”, а Святомиколаївський монастир на Чернечій горі – головним відпустовим місцем цілого Закарпаття.
В 1936 р. ігумен Мукачівського монастиря о. Полікарп Булик ЧСВВ, та магістр новіціату о. Гліб Кінах ЧСВВ, вирішили зробити копію чудотворної ікони Божої Матері. Вони запросили маляра доктора В. Короліва-Старого, який виготовив копію ікони.
Розподіл Карпатської України в листопаді 1938 р., перемістив угорські кордони і спаралізував діяльність Василіян у Мукачівському монастирі. А у березні наступного року, одних із ченців примусово виселели, інших – відправили в Угорщину. Повернулися Василіяни до Мукачівської обителі з більшовицькою окупацією Карпатської України восени 1944 р. На зміну моральним тортурам, тут їх чекало справжнє мучеництво за віру й церковну єдність. Оскільки василіяни відмовились підписати заяви про перехід у Московську церкву, їх усіх арештували та вивезли до монастиря в Імстичеві, а далі – до тюрем та таборів НКВД.
Від 1947 р. греко-католицька Церква на Закарпатті діяла підпільно, а з нею, в укритті перебувала й ікона Божої Матері. Перед іконою, в труднощах і переслідуваннях, Василіяни молилися за відродження Церкви і Чину.
В 1946 році ігумен Мукачівського монастиря, розмістив копію ікони в монастирській церкві , де вона знаходиться до сьогоднішнього дня, а оригінал передав на зберігання батькам брата Юліяна Миговича ЧСВВ. Вони переховували її, поки брат Юліан не повернувся із в’язниці. Після звільнення, бр. Юліан зберігав ікону у будинку в с. Бистрий, Свалявського району, де він сам проживав.
Незадовго це місце переховування ікони стало ненадійним. За бр. Юліаном було встановлено нагляд і місце його проживання почали часто навідувати представники органів НКВД. Піклуючись про долю ікони, за порадою о. Антонія Мондика ЧСВВ та о. Мелетія Малинина ЧСВВ, було вирішено передати її на зберігання родині Ляховичів до м. Мукачева. І від цього моменту існування ікони опинилося в таємниці, яку Василіяни пильно оберігали від покоління до покоління: о. Протоігумен А. Мондик повідомив її своєму наступнику о. Павлу Мадяру ЧСВВ і так вона перейшла до нас.
Від початку легалізації УГКЦ, в 90-х роках ХХ століття, Василіяни намагались повернути відібраний у них монастир в Мукачеві і заодно примістити ікону на її старе місце. Оскільки це стало неможливо через те, що в 1991 р. місцева влада незаконно передала монастир у власність Російській Православній Церкві Московського патріархату, в 1998 р. оо. Василіяни вирішили перевезти чудотворну ікону до Малоберезнянського монастиря, публічно об’явити про її існування і виставити для привселюдного почитання.
До 16 липня 2009 року чудотворна ікона знаходилася в Малоберезнянському монастирі і щороку на храмове і на всі Марійські свята виставлялася для публічного шанування.
16 липня 2009 року чудотворна ікона „Мукачівська 3аступниця” була урочисто перенесена до новозбудованого Мукачівського монастиря св. Миколая.
