Паломництво по Україні → ПАЛОМНИЦТВО до СТРАДЧУ
НІЧНІ ЧУВАННЯ В СТРАДЧІ У ПЕРШУ СУБОТУ МІСЯЦЯТернопіль - Раковець - Страдч -ТернопільВартість 300 грн. Програма:
По дорозі в Страдч заїдемо до цілющого джерела у с.Раковець - де в давні часи господар цих земель, побачивши джерело на своїй землі, звелів його замурувати, і від того часу осліп. Через 2 роки приснився йому сон, щоб він розкопав те джерело і вмився тією водою. Так він зробив і вмить прозрів. З тих пір вода в джерелі вважається цілющою, вона вилікувала сотні людей з найрізноманітніших хвороб. 06.02.2021р.Виїзд з Тернополя о 17:00 Вартість 300 грн. Страдч - старовинне село в мальовничій пагорбистій місцевості. Також це велике відпустове місце, порівнюється по значимості з Зарваницею та Уневом. Засноване дуже давно як за легендою: "Одного разу два княжі стрільці з Городка відправилися на полювання. Полюючи за здобиччю, зайшли аж на Страдецьку гору, вкриту на той час густим лісом. Там їх застала ніч, але вони вирішили будь-що впіймати рись, яка сховалася у печері. На світанку, коли рись вийшла із печери, стрільці вбили її. Та найбільше їх вразила навколишня краса та річка Верещиця. Невдовзі стрільці оселилися тут, побудували хатину, а опісля невеличку дерев'яну церкву". Ще за монголо-татарську навалу у 1243 року село буде вщент спалене та зруйноване. Біля двох тисяч людей із села заховалися у печері разом із монахами. Коли біля печери проїжджав на коні татарин, хтось із людей, схованих у скелі, нерозважливо вистрелив у нього з лука. Стріла не влучила. Розлючений татарин здійняв галас, завернув частину загону і кинувся на пошуки стрільця. Так татарами було викрито вхід до монастирської печери. Татари розпалили вогонь у головному коридорі. Від нього згоріли всі долівки в келіях і печерній церковці, а їдкий дим почав забирати життя тих, які переховувалися у печері. Ченці, котрі були тоді у церкві, почувши про страшне катування і пам’ятаючи заповідь Христову: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15,13), вийшли у ризах зі свого сховку і спустилися до печери. Поклонившись татарам, просили їх погасити вогонь та не карати невинних за нерозважливий вчинок однієї людини. Однак ті жорстоко повбивали і ченців. І з тих пір цю гору, на якій зазнали страждань і мученичої смерті сотні людей, почали називати Мученицькою або Страдецькою. За переказами, на крик і плач невинно вбитих русинів, з неба зійшла Пресвята Богородиця і, закривши вхід до печери своєю ризою як непорушною стіною, стала перед татарами зі словами: «Не руш! Стіна!». Вона огорнула замучені душі своїм омофором і повела їх у славі до оселі Небесного Отця. Мабуть, звідси і пішла назва Страдецької ікони Божої Матері – Нерушима Стіна. У 1918, коли мури і середина церкви були зруйновані, лише ця ікона – Матері Божої Нерушимої Стіни залишилася неушкодженою. Але, на жаль, під час Другої світової війни чудотворну Страдецьку ікону Матері Божої Нерушимої Стіни було втрачено. Сьогодні у парафіяльній церкві Успення Пресвятої Богородиці, збудованій 1795 р. на місці давнішої, дерев’яної, зберігається її копія (авторства Василя Дядинюка). На Страдницькій горі прокладена Хресна Дорога з пам'ятниками стаціями. Своєю грамотою Папа Пій XI встановив цю Хресну Дорогу на Страденецькій Горі, званою Кальварією з Єрусалимськими відпустами та також храму на вершині гори. Біля храму знаходиться цвинтар, там є поховання різних століть. Серед них є дві могили отця Миколая Конрада та дяка Прийми Володимира, які загинули насильницькою смертю від рук НКВДівстів. Вони 26 червня 1941 року пішли на сповідь до дуже хворої жінки, повертаючись додому вони зустріли патруль, який їх жорстоко замордував до смерті. Папа Йоан Павло ІІ під час перебування в Україні в 2001 р. оголосив їх блаженними. Під час руху по Хресній Дорозі зверніть увагу на природну печерку. Доречі їх тут багато. Помолившись за прощення гріхів своїх, за упокій померлих та за здоров'я живих, можна просто прогулятися місцевістю, адже Страдч знаходиться на території Яворівського національного парку. Тут є чудові краєвиди. |
